Хвилі настрою, одна за одною,
Заливають мою душу, що і є рікою.
Кожен раз приносячи тоннами сміття...
Кожен раз знесилюючи моє життя...
Хвилі сліз... Від них аж обличчя пече...
Та ніхто їх не бачить. А вода тече...
Вода змиє все, що було на шляху...
Залишить лиш янгольське пір'я на даху...
Біле, мов сніг - воно вселяє надію...
Вітер від сліз висушить мої вії...
Та хвилі все будуть заливати водою...
Підмивати береги наші з тобою...
