У травні справжній зорепад. Зірки, мов дощ, летять із неба. І ллється місячна краса. Вони летять немов до тебе! Із темряви гірлянли сну Світились крізь свідомість часу. Під ранок вони всі замруть, Сховавшись за блакитну масу. І місяць сяє повним щастям, Даруючи його мені. А потім Сонце встане зрання. А я віддам його тобі. Ти маєш Сонце, маєш Небо. У тебе Місяць і Зоря. Мені так хочеться до тебе! Та ти не мій, а я - твоя. Я віддала себе з корінням. Я віддала себе усю. Я буду сяяти промінням, Щоб ти про мене не забув. Ти пам"ятай - я завжди поруч! Я маю крила - не впадеш! Це я - твій Янгол Охоронець! Зі мною ти не пропадеш! За праву руку я тримаю Тебе. Ти жити обіцяв. Я за тобою спостерігаю. Щоб обіцянку ти тримав!
