| Календарь |
| « Травень 2009 » |
| Пн |
Вт |
Ср |
Чт |
Пт |
Сб |
Нд |
| | | | | 1 | 2 | 3 | | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | |
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
ДневникГлавная » 2009 » Травень » 16
|
Нуль життя. Нуль я. Нуль щастя.
Все зникає в нікуди.
Нуль надія, віра, казка.
Залишилися сліди.
Та і ті давно стирає,
До болю жорстокий час.
І нічого вже немає.
Навіть Місяць теж погас...
Я ніколи не питала,
Що зробила я не так?
Лише доля, що спіткала,
З півшляху відкрила знак.
Нуль. Нема кінця, початку.
Бескінечності нема.
Не існує дня і ранку.
І ні слова. Я німа.
Де ховатися щоночі?
Куди б вітром занесло?
Тиша. Світло ріже очі.
Нуль. Ніколи не було.
05.03.2009
00:44
(c) Vredinka
Переглядів:
506
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
|
Думаю про тебе.
Думаю про нас.
Я дивлюся в небо.
Місяць не погас.
Світить в повну силу,
Сяючи блідим
Ніжно-білим снігом...
Темний, сірий дим...
Затулило небо
Сяйво всіх думок,
Що завжди, де треба,
Течуть, мов струмок...
Думаю про тебе...
Думаю про нас...
Я дивлюся в небо...
Місяць не погас...
02.03.2009
17:27
(с) Vredinka
Переглядів:
732
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Улыбчивое море,
Сияющй песок.
Ушли с волнами ссоры,
Был лёгкий ветерок.
Заплаканое небо
Забыло горечь зла.
Как будто ты здесь не был.
Я тоже не была.
Красиво бьётся пена
С волнеой о берег твой.
И пальмовые тени
Темнели надо мной.
Но солнышко сияло,
Сквозь тучи в небесах.
Двоим его хватало,
Оно жило в сердцах...
Мир пляжем показался.
На тех морских волнах.
Но сном он оказался.
Далёким сном в наших сердцах...
24.02.2009
01:26
...
Читати далі »
Переглядів:
494
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Холодна маленька кімната. Сіро. Заляпане чимось дзеркало. У дзеркалі – не я. Якась зовсім незнайома мені людина… Розумію, я – не я. Страшно. У руках бритва. Руки тремтять. Страшно. Я, у цьому незнайомому тілі, починаю бритвою різати руку. Біль. Наче впала, і зчесала шкіру. Пече… Замість того, щоб ця рівна прямокутна рана повністю залилася кров’ю, вона просто пече… Тільки маленькі яскраво-червоні цяточки крові з’явилися у цьому болючому прямокутнику… Страшно…
Прокинулася.
Трохи пізніше розповідаю про сьогоднішній сон Ксюші – своїй двоюрідній сестрі. Вона лише знизнула плечима, мов: «Дурне спить – дурне сниться»… І справді… Але все ж моторошно…
Женька. Теж студрадник. Розповіла йому.
- А ім’я?
- Яке ім’я? – не зрозуміла я.
- Ну, з кров’яних крапочок може ім’я склалося?
- Та ні, наче не було… Не пам’ятаю…
- Ясно…
Він мене десь повів. Дивне місце. Я його не знаю. Там є люди. Дивні
...
Читати далі »
Переглядів:
587
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
На два часа уйти в себя,
На два часа совсем забыться,
На два часа забыть тебя,
На два часа с тобой проститься...
Забыть весь мир, забыть любовь...
Совсем не слышать стук часов...
На это время стынет кровь...
И замирает сердце вновь...
На два часа забыть мечту.
Уйти в себя и не вернуться.
На два часа опять уйду.
И нет возможности проснуться.
Плевать на мир, плевать на всех.
Плевать, что больше нет меня.
Плевать на этот белый снег!
Плевать! Зима - всегда зима...
Забыть, мечтать, и вновь забыть...
Как часто будут перемены?
Как часто я хочу убить
Тебя. За громкую измену.
Как часто я теряюсь тут,
В словах любви, и лжи, и правды...
Как быстро я опять уйду.
Чтоб не казаться сново слабой...
Как быстро высыхают сльозы...
Как долго льются без причин...
Vечты, страдания, и грёзы...
Разбить! Собрать в один почин...
Собрать... И снова
...
Читати далі »
Переглядів:
2799
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Забагато думок, щоб їх висловити...
Забагато думок, щоб про них розказати...
Застарілий сюжет з чорно-білих картин...
Я не хочу тепер про це чути і знати...
Запаковане щастя відправлю назавжди...
У далекі світи, у далеке минуле...
Залишилось у снах тільки те, що бажали...
Залишилось лиш те, чого ми не забули...
Не показані сни ріжуть кадри за кадром...
Не розв'язані сни... Забуваюсь у них...
Таємничі слова залишились за кадром...
Ми ніколи не знали, що значать вони...
Все було, і тепер вже нічого немає...
Все було, і тепер вже весь світ не такий...
Що було, і що є... Час від мене тікає...
Як колись
...
Читати далі »
Переглядів:
536
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Залишились одні тільки сльози
Гіркі, солоні, болючі...
Не видно навіть тієї розмитої дороги,
Яку оточило гілля колюче...
Я не бачу, де мені ступати,
Так, щоб не втонути, і не спотикнутися...
Я боюся навіть зітхати,
Бо повітрям можна задихнутися...
Сполосована білим та чорним
Ця дорога колись та закінчиться.
Вся в тумані, диму... Тут нічого.
Це ніде. Це ніяк не засвідчиться.
Людське око не бачить правдивості.
Воно бачить лиш те, чого хоче.
Не побачить воно вже відмінності
Між тим, що є, і тим, чого хочеться...
І думки... Вони лізуть у голову...
І не хочеться д
...
Читати далі »
Переглядів:
545
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Сльози вітру, сльози ночі,
Сльози снігу і дощу.
Я відкрию серце, хочеш?
Я тебе туди впущу.
Сніг летить крізь світло ночі,
І зірки летять дощем.
Я за снігом бути хочу
І зірками, і дощем...
Сніг танцює,
Дощ співає,
Вітер кличе в нікуди.
Ти малюєш,
Я літаю,
Я лечу туди, де ти...29.12.2008
23:28
(c) Vredinka
Переглядів:
548
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Не боїшся втратити свій шанс?
А якщо мене знайдуть скоріше?
Є іще один такий нюанс...
Ми не маєм права знати більше...
Не боїшся? Я ж не повернусь!
І не гляну більше в твої очі.
Я не кину погляд, не звернусь.
І не будеш ти в моїх думках щоночі...
Геть в твоїх очах немає страху...
Як же ти без мене будеш жить?
Не боїшся навіть мене втратить?
Так навіщо ж хочеш ти любить???
Чи ти любиш, просто не цінуєш?
Ти не знаєш, як мене тримати.
Ти не знаєш, як ти жити будеш...
Але я не буду повертатись...
08.12.2008
18:57
(c) Vredinka
Переглядів:
576
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Крізь сон ти пишеш мені вірші,
Кохання збило тебе з ніг
Коли ти повідомлення допишеш,
Миттєво ти пришлеш його мені.
І в кожне слово вклав свою ти душу,
І в кожну крапку вклав свою любов.
І літери пливуть, читати мушу,
Бо це втоє - мені, мені і знов.
Тепло нестиме кожне твоє слово,
І знов, і знов я згадую тебе.
І наче зірки з неба світяться любов'ю,
Коли я уявляю в них тебе.
Сумую, мрію, але ти далеко.
Мені без тебе сумно, я сама.
І тягнеться хвилинка та маленька,
Немов роки, коли чекаю я.
Нехай співає вітер, ти почуєш,
Мої слова і щирі почуття,
Я знаю, ти мою любов відчує
...
Читати далі »
Переглядів:
527
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
У травні справжній зорепад.
Зірки, мов дощ, летять із неба.
І ллється місячна краса.
Вони летять немов до тебе!
Із темряви гірлянли сну
Світились крізь свідомість часу.
Під ранок вони всі замруть,
Сховавшись за блакитну масу.
І місяць сяє повним щастям,
Даруючи його мені.
А потім Сонце встане зрання.
А я віддам його тобі.
Ти маєш Сонце, маєш Небо.
У тебе Місяць і Зоря.
Мені так хочеться до тебе!
Та ти не мій, а я - твоя.
Я віддала себе з корінням.
Я віддала себе усю.
Я буду сяяти промінням,
Щоб ти п
...
Читати далі »
Переглядів:
581
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
|
Але чому, чому, чому?!
Не можу я отак співати?
Чому я маю кожен день
Себе ганяти, заставляти?
Я не машина, я не робот!
І не росте у мене хобот!
Чому ж із мене всі сміються,
Коли гуртом чогось нап’ються?!
Не розумію! Я втикаю!
Я телефон не вимикаю!
Не зрозуміло що чекаю!
Я всіх – ЛЮБЛЮ, його – КОХАЮ!
А що робити я не знаю!
Мабуть я просто вже звикаю!
Його цілую обіймаю,
Любов до нього відчуваю...
А все заради чого, га?
Щоб не взяла мене нудьга?
Ні! Це не правда! Не чекайте!
Брехню в газетах не читайте!
Ми робим все заради себе!
І не відбрехуйтесь! Не треба!
Я знаю, ця ідея вічна!
Це егоїзм із поконвічний!
Кохаєм, щоб і нас кохали!
І брешем, щоб і нам брехали!
А все навіщо? Що нам з цього?
Ми іншим людям ні до чого!
Стараймось жити у достатку,
Щоб мати і машину й хатку...
Не треба жити для речей!
Живіть для себе, для дітей!
І щастя буде
...
Читати далі »
Переглядів:
633
|
Додав:
Vredinka
|
Дата:
15.05.2009
|
| |
|
